тішити слух

1) слух, -у

2) (весть, известие) чу́тка, поголо́ска, по́голос, -у, поголо́сок, -ску; диал. по́чутка

насладить тішити, натішити, усолоджувати, усолодити кого, що чим, о[на]солодити що чим; срв. Услаждать. [Чим-же я вас нагороджу, ваші літа осолоджу? (Пісня)]. -дить слух музыкой - натішити слух (вуха) музикою, (о себе самом) натішитися музикою.

* * *

несов.; сов. - наслад`ить

1) ті́шити, наті́шити, потіша́ти, поті́шити, усоло́джувати, усолоди́ти, -джу́, -ди́ш

2) (сов.: сделать сладким) насолоди́ти

I. нечиста сила, нечисть (-ти), погань (-ни).

II. Нежить, глаг. - пестити (пещу, пестиш), пестувати, голубити, милувати, (редко) ніжити, (зап.) ніжити, (холить) кохати, викохувати, плекати кого, що, (перен.) в розкоші купати; срв. Лелеять. [Його (море) сонечко пестить кохано (Л. Укр.). Сумно пестила їх нічка осіння (Чупр.). Власне безсилля колисало й пестило Марту (В. Підмог.). Галя його заспокоювала, голубила (Мирний). Образ за образом проходили йому в голові, голублячи його відблиском перебутого щастя (Грінч.). Буду тобі годити, буду тебе ніжити (Квітка). Як ягідку, як пташечку, кохала, ростила (дочку) (Шевч.)]. -жить слух - голубити (тішити) слух ((в)ухо). Нежащий - що пестить и т. п.; пест(л)ивий, приголубливий. Неженный - пещений, голублений; коханий, плеканий. [Пещена Катерина не була слухняна (Грінч.)]. -ться -

1) (стр. з.) пеститися, голубитися; бути пещеним, голубленим; кохатися, викохуватися, плекатися, бути коханим, плеканим;

2) (возвр. з.) пеститися, пестуватися; розкошувати, (редко) ніжитися; (в постели) вилежуватися, (валяться) викачуватися. [У спеці опівденній так солодко пеститись у воді (Грінч.). Хлопчик пеститься на зеленій шовковій травиці (Грінч.). На сонці і пеститься й мліє переспіло-солодка малина (М. Рильськ.). Чому не йде до свого діла? що вона ніжиться мов пані? (М. Вовч.). Ми робимо, а вона на подушках викачується (Звин.)];

3) (взаимн. з.) голубитися, голубкатися, милуватися, пеститися, пестуватися (з ким); срв. Ласкаться 2.

* * *

1) собир. миф. нечи́ста си́ла, не́чисть, -ті, по́гань, -ні

2) диал. см. нежиль

1. n тех.

гладилка, правильний молоток

2. v

1) лестити; надмірно хвалити

2) бути задоволеним

3) підлещуватися

4) прикрашати; перебільшувати достоїнства

5) поет. бути приємним, тішити (зір тощо)

6):

to flatter oneself (that) — тішити себе надією (що), тішити себе тим (що)

* * *

1) лестити; надмірно хвалити; (pass) бути потішеним, задоволеним; підлизуватися ( до кого-небудь)

2) прикрашати; перебільшувати достоїнства; личити, бути до лиця

3) пoeт. бути приємним, тішити (слух, око)

1. n

1) лоскотання; лоскіт

2) приємне відчуття

2. adj

1) ненадійний, примхливий

2) нестійкий, неміцний, хиткий; який легко рухається

3) складний, делікатний

4) тонкий, чутливий

5) вибагливий, перебірливий, вередливий

6) полохливий (про тварину)

7) ризикований

3. v

1) лоскотати; роздратовувати

2) чухатися, викликати роздратування

3) забавляти, тішити, розважати, веселити

4) догоджати, давати задоволення

5) злегка торкатися (чогось)

6) ловити руками (форель)

7) спонукати лоскотанням (до чогось — out of, into)

* * *

1) лоскотання; лоскотливий дотик

2) приємне відчуття

1) ненадійний, примхливий

2) нестійкий, неміцний, хибкий; приводить легко в рух; важкий, лоскітливий; тонкий, чутливий

3) педантичний; вибагливий, розбірливий

4) полохливий ( про тварин)

1) лоскотати; дратувати

2) забавляти; розважати, веселити

3) робити приємність; догоджати

4) легко торкатися ( чогось)

5) ловити ( форель) руками ( особливий прийом лову)

6) (out of, into) спонукати до якоїсь дії лоскотом

1) лести́ти

2) прикраша́ти; перебі́льшувати я́кості

3) мани́ти, ті́шити ( надією)

4) бу́ти приє́мним, милува́ти, ті́шити (слух, погляд, почуття)

1) лестити; надмірно хвалити; (pass) бути потішеним, задоволеним; підлизуватися ( до кого-небудь)

2) прикрашати; перебільшувати достоїнства; личити, бути до лиця

3) пoeт. бути приємним, тішити (слух, око)

1) лоскотання; лоскотливий дотик

2) приємне відчуття

1) ненадійний, примхливий

2) нестійкий, неміцний, хибкий; приводить легко в рух; важкий, лоскітливий; тонкий, чутливий

3) педантичний; вибагливий, розбірливий

4) полохливий ( про тварин)

1) лоскотати; дратувати

2) забавляти; розважати, веселити

3) робити приємність; догоджати

4) легко торкатися ( чогось)

5) ловити ( форель) руками ( особливий прийом лову)

6) (out of, into) спонукати до якоїсь дії лоскотом

голубити, пестувати и пестити (пещу, пестиш), (преимущ. о любовных ласках) милувати, любувати, (с оттенком сожаленья) жалувати, (особ. животных и при неодушевл. субъекте) ластити (лащу, ластиш) и лащити (лащу, лащиш) кого, що. [Оксамитні тони мелодії голубили його серце (Крим.). Як дитина пестує старого (Шевч.). Яринка обіймала щенят, цілувала, пестила (Коцюб.). Хлопці дівчат голублять і милують (Рудан.). Він її цілує, він її любує (Чуб.). Кинулась нас цілувати, жалувати Катря (М. Вовч.). Так ніжпо й пух не лащить лебединий (Куліш)]. -кать слух, взор, воображенье - тішити (голубити) (в)ухо (слух), око (очі, зір), уяву. [Якось не тішили око моє розлогі, яро-зелені плавні (Коцюб.). Багато здрібнілих слів (у вірші Глібова «Журба») голублять вухо якимись журливими пестощами (Єфр.)]. -кать себя мечтой, надеждой - голубити (пестити, живити) мрію, надію, тішити себе мрією, надією. [Читаючи давні ті записи, бачимо, як жили тоді люди, які надії голубили в душі (Єфр.)].

* * *

1) (проявлять ласку к кому-л.) пе́стити и пести́ти, пе́стувати; (преим. животных) ла́щити; ( миловать) поэз. милува́ти; ( голубить) голу́бити, приголу́блювати; диал. жа́лувати

2) (перен.: доставлять приятное ощущение) ті́шити, милува́ти

3) (перен.: оказывать милости, благодеяния) жа́лувати; роби́ти ла́ску

1. n

1) бенкет, учта; святкування, свято

2) насолода

3) релігійне свято

2. v

1) бенкетувати, веселитися

2) пригощати, частувати; приймати (гостей); ушановувати

3) тішитися, зазнавати насолоди

4) тішити, милувати (зір)

5) правити службу божу у святковий день; святкувати (Різдво тощо)

* * *

1) бенкет; свято; банкет

2) насолода

3) ( релігійне) свято

1) бенкетувати, святкувати

2) пригощати; приймати, вшановувати

3) насолоджуватися; тішити (око, слух)

4) здійснювати богослужіння у свята; святкувати ( Різдво)

насторожить

1) (стражу) ставити, поставити варту (сторожу);

2) (уши, западню) - см. Наставлять (3) уши, западню. -жить ружьё - насторожити (націлити) рушницю, націлитися (рушницею), наміритися з рушниці на кого, на що;

3) -жить (вдоволь) - настерегти, попостерегти кого, що; навартувати, начатувати. Насторожённый -

1) см. Наставленный 3 (под Наставлять);

2) см. отдельно Насторожённый 2. -ться -

1) (стр. з.: о западне) - см. Наставляться 1 (под Наставлять);

2) (стр. и возвр. з.: об ушах) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, нащулюватися, нащулитися, наструнчуватися, наструнчитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п.; бути насторочуваним, настроченим, понасторочуваним и т. п. [Вуха мої нащулились (Крим.)];

3) (возвр. з.) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, насторошуватися, насторошитися, (о человеке ещё) насторожуватися, насторожитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п. [Насторочилися собаки, а потім кинулись на вовчика гуртом (Глібів). Хтось ішов; Орися вся так і нашорошилась (Грінч.). Вже й Корсунь супротив них насторошивсь (Куліш). Насторожився, став придивлятися, - здається, біжить собака Васильч.)]. Насторожившийся - см. Насторожённый 2.

* * *

несов.; сов. - насторож`ить

1) насторожувати, -жую, -жуєш, насторожи́ти

2) охотн. насторо́жувати, насторожи́ти; ( наставлять) наставля́ти, наста́вити

1. n

1) бенкет, частування

2) вишукана страва, делікатес

3) sing до regalia

2. v

1) бенкетувати; пригощатися

2) частувати, пригощати

3) милувати, тішити (зір, слух)

1) бенкет; свято; банкет

2) насолода

3) ( релігійне) свято

1) бенкетувати, святкувати

2) пригощати; приймати, вшановувати

3) насолоджуватися; тішити (око, слух)

4) здійснювати богослужіння у свята; святкувати ( Різдво)

лишить кого чего позбавляти, позбавити кого чого, (отнимать) відбирати, відібрати (-беру, -береш) у кого и кому що, (вульг.) рішати, рішити кого чого. [Не позбавляй мене того вінця, що бог мені показує що ночі (Л. Укр.). Сварка та бійка, кого вони не позбавлять веселости! (Франко). Ти пан над життям людським, коли можеш відібрати його в кождій хвилі (Франко). А жінка й діти? адже ти їх усього рішив! (Квітка)]. -шать, -шить жизни кого - позбавляти, позбавити життя кого, вкорочувати, вкоротити віку (життя) кому, заподіювати, заподіяти смерть кому, (сжить со света) зганяти, зігнати кого з світу, (казнить) страчувати, тратити, стратити кого. [Позбавиш життя людину (Коцюб.). Вкоротив йому віку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? (Пісня). Страть свого брата, як він додому прийде (Казка)]. -шать, -шить себя жизни - смерть собі заподіювати, заподіяти, відбирати, відібрати собі життя, вкорочувати, вкоротити собі віку, страчуватися, тратитися, стратитися. [Я сама собі смерть заподію (Тобілев.). І сама страчуся (Франко)]. -шать, -шить здоровья - позбавляти, позбавити здоров'я, виймати, вийняти з кого здоров'я. -шить дара слова, речи - відібрати (відняти) мову кому, знімити, онімити кого, (перен.) замкнути уста, мову кому. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.). Сильне зворушення, гнів відняли їй мову (Коцюб.)]. Паралич -шил его речи - після паралічу відібрало йому мову. Лишать, -шить девственности - см. Невинность 2 (Лишить -ти). [Їхав, мати, козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький (Пісня)]. -шать, -шить зрения - відбирати, відібрати зір (очі) кому, отемнювати, отемнити кого, (ослеплять) сліпити, осліплювати и осліпляти, осліпити, (о мног.) посліпити кого. -шать, -шить рассудка - позбавляти, позбавити розуму кого, відбирати, відібрати розум, (насм.) глузд, пантелик кому, з[о]безглуздити кого. [Який вас обезглуздив кат? (Котл.)]. -шать, -шить силы - позбавляти, позбавити сили кого, вибирати, вибрати з кого силу. -шать, -шить сознания, чувств - позбавляти, позбавити, свідомости, знепритомнювати, знепритомнити кого. -шать покоя - відбирати спокій кому, позбавляти кого спокою, занепокоювати кого. -шать себя удовольствия - позбавляти себе втіхи. -шать, -шить охоты, желания - позбавляти, позбавити кого охоти (бажання) до чого, відбирати, відібрати кому охоту (бажання) до чого, знеохочувати, знеохотити кого до чого. Он -шил меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения - він позбавив мене своєї приязні, прихильности, свого прихилля, він відібрав мені свою приязнь, прихильність, своє прихилля. Недостойные поступки -шили его любви и уважения товарищей - негідні вчинки позбавили його товариської любови й пошани. -шить имущества, состояния - позбавити кого добра (майна, маєтности), відібрати майно кому и у кого. -шить наследства - позбавити (не дати) спадку. Судьба -шила его всего - доля відібрала йому все. -шать, -шить хлеба-соли - позбавляти кого хліба-соли, (поэтич.) збавляти кого з хліба-соли. [Близьких сусід з хліба-соли збавляв (Мартин.)]. -шать, -шить куска хлеба - позбавляти, позбавити кого шматка хліба, відбирати, відібрати кому шматок хліба. -шать места, должности - позбавляти кого посади, відбирати кому посаду, звільняти з посади кого. -шать власти, сана - позбавляти влади, сану кого, відбирати владу, сан кому, скидати кого з влади, з сану. -шать кредита - позбавляти кого кредиту, відбирати кредит кому, припиняти боргування кого. -шать, -шить прав - позбавляти, позбавити прав, (прав состояния) громадських прав, (избирательных прав) виборчих прав. -шать, шить слова - позбавляти, позбавити слова кого, відбирати, відібрати голос кому, забороняти, заборонити мову кому, (перен.) умкнути мову кому. [За теє суд його позбавив слова (Л. Укр.)]. -шить чести, человеческого достоинства - позбавити чести, людської гідности, знеславити кого. -шать, -шить свободы - позбавляти позбавити волі, зневолювати, зневоляти, зневолити кого, (о мн.) позневолювати, (перен., связывать) залигувати, залигати, загнуздувати, загнуздати, запетльовувати, запетлювати кого, (арестовывать) ув'язнювати, ув'язнити кого. [Убогого зневоляють (Сл. Гр.). А що? запетльовано тебе? (Запоріжжя). Мене залигали того таки дня і держали під арештом (Новомосковщ.)]. Лишённый - позбавлений. Я -шён возможности - я не маю змоги, мене позбавлено змоги. Это не -шено остроумия - це не без дотепу. Этот слух -шён всякого основания - ця поголоска цілком безпідставна, не має для себе жадної підстави. -шённый избирательных прав - позбавлений виборчих прав; срв. Лишенец. -шённый чести - позбавлений чести, знеславлений. -шённый свободы - позбавлений волі, зневолений, (теснее) ув'язнений.

* * *

несов.; сов. - лиш`ить

1) бенке́т; частува́ння

2) ви́шукана стра́ва

1) бенкетува́ти

2) частува́ти ( with)

3) милува́ти, ті́шити (зір, слух)